Траєкторія брехні Доржа Бату
Бі-бі-сі зробила запит в NASA стосовно співробітника або керуючого супутниками контрактора Dorje Batuu (Доржа Бату, насправді Андрія Васильєва, колишнього російського журналіста).
“На питання кореспондента, чи правдою є те, що Андрій Васильєв/Дорж Бату, як він не неодноразово говорив, працював оператором корекції траєкторії в Управлінні з аеронавтики та дослідження космічного простору США, речниця агентства Шеріл Уорнер відповіла: “Він не працював на НАСА. Наша заява – це інформація, яку я маю надати”.
Однак, на уточнююче питання в агентстві повідомили, що Васильєв мав все ж таки стосунок до діяльності НАСА.
“Андрій Васильєв працював з підрядником NASA (Andrey Vasiliev was engaged with a NASA contractor) в 2013-2016 роках, але наразі не пов’язаний з агентством. Його погляди не відображають офіційні погляди NASA або уряду Сполучених штатів”, – відповіли в НАСА на запит.
На прохання більш широко розкрити повноваження Васильєва або подробиці його робити, в НАСА поки що не відповіли.
Слід зауважити, що практика залучення підрядників до робіт НАСА є доволі поширеною. Оскільки агентство контролює всю космічну галузь, виконуючи великий спектр програм цивільних космічних технологій, аеронавтики, дослідження космосу та передових інженерних систем.
Головні підрядники агентства перераховані у федеральній системі даних про закупівлі, що робить їх доступними для відкритих контрактів і державних установ. Серед найбільших підрядників НАСА за поточний рік є такі великі і потужні компанії як Lockheed Martin та Northrop Grumman.
Щодо роботи Васильєва, то НАСА повідомляє, що він був залучений з 2013 до 2016 року. Однак, сам письменник, наприклад, в інтерв’ю “Українській правді”, що було опубліковане 2 червня 2018 року, каже про свою роботу в НАСА в теперішньому часі.
Він розповів, що у 2013 році потрапив на посаду лаборанта на виробництво, яке продукує деталі і вузли для космічних апаратів. Вже за три роки (тобто з 2013 до 2016 року) Васильєв начебто з лаборанта перейшов на інженерну посаду фінального інспектора і дає зрозуміти, що станом на час розмови (червень 2018) працює там.”
Підсумовуємо.
Андрій Васильєв каже правду, коли стверджує, що мав стосунок до підряднику НАСА. І це єдиний випадок, коли він каже правду.
Але це стосується періоду 2013-2016 років, коли він працював на рядовій некваліфікованій спеціальності в підприємстві, що виробляло вузли до апаратів NASA. Себто з таким же успіхом кожен другий радянський заводчанин може стверджувати, що працював у ракетно-космічній галузі.
Саме там в голову Андрія прийшла думка, що краще створити себе фальшивого, ніж підняти справжнього. Що і було зроблено. Якби все обмежилося книжками та ФБ, все було б у межах припустимої фальсифікації. Але паталогічні брехуни не вміють зупинятися – і от вже “оператор НАСА” ходить на ефіри, коментує ракетні обстріли, бере участь в ефірах та продає сувеніри своїх вигаданих друзів.
І не сприймає прохання припинити вводити людей в оману.
Жодних баз в Коннектикуті, жодних Центрів керування польотами. Жодних Вескоттів та Франчесок, жодних траекторій. Комбінезон з NASA з костюмованої вечірки та орден Будяка з Аліекспресу за 65 баксів, перепроданий за 20 тисяч гривень.
І сотні тисяч українців, що купилися на брехню провінційного російського журналіста лише тому, що він вивчив українську та був дуже солоденьким, хоч до чиряків прикладай.
Я був обережніший в минулому пості. Втім, в коментарі прийшли люди, які згадали і байки Васильєва про життя в тібетському монастирі, і жалісливі збори грошей на лікування доньки під час життя у Франківську, що закінчилися зникненням з усіх радарів аж до нової хвилі популярності. “Інтерв’ю з Навальним” – лише один штришок. В особі псевдобурята Васильєва ми маємо справу зі звичайним російським медійником. Себто
патологічним брехуном та шахраєм.
Ще в коментарі приходили люди, які грозили мені судом. Зараз вони вже повидаляли свої коментарі, як Андрій – своє “спростування”. Я окремо вітаю це панство. Куку.
Сподіваюсь, суд все ж таки буде. І сподіваюсь, результатом суду стане переміщення пана Васильєва в природне середовище – у в’язницю або в Росію.
Як людина гуманна та не схильна до звірств, більше сподівань покладаю на перший варіант.
Що було раніше
Пам’ятаєте, нещодавно в мене був пост про людину, публічна біографія якої є повністю вигаданою, і я питав вас, чи варто її викривати, якщо наче нічим мені самому не зашкодила? Як не пам’ятаєте, то зацитую повністю.
ЦИТАТА
“От цікава ситуація.
Припустимо, існує людина з певним соціальним авторитетом. Вона не політичний діяч, але відносно популярна, до неї дослухаються. Вона на проукраїнських позиціях, говорить та пише чудовою українською, незважаючи на російське походження, і її вплив на людей, принаймні зараз, скоріш позитивний.
Одна проблема. Ти знаєш, що усе, що про цю людину знає широкий загал – вигадана цією ж людиною брехня. Місце роботи, експертиза, з якою вона регулярно виступає. Навіть походження, яке вона собі приписує, під певним сумнівом, а інше просто вигадка, від і до. Навіть не перебільшення, а фактично з нуля. І ти про це дізнався майже випадково – коли одне з числених одкровень людини тобі здалося занадто драматургічним і ти поліз перевіряти та офігівати.
Проблема в тому, що розкриття брехні нікому не зробить краще. По-перше, усі люди, які вже посилалися на цю людину, кинуться захищати, бо ж це вже й їхня репутація. По-друге, нічого поганого людина не робить, просто бреше про себе. На цій брехні вже багато чого нормального побудовано. По-третє, особисто тобі вона нічого поганого не зробила.
Нарешті, ти знаєш, що спростувати щось значно складніше, ніж ствердити – а у нас, на жаль, люди вірять за замовчуванням. Наприклад, якщо я заявлю про те, що я вчився у Гарварді, просто диплом загубився, для того, щоб це перевірити, потрібно буде направляти запити до Гарварду, а хто цим заморочиться? Так, у випадку цієї людини запити направляли, але результати просили не розголошувати саме з урахуванням попередніх пунктів. Просто непублічно дали людині по шапці, а та трішки скорегувала власну легенду – так, щоб і запити спрямовувати вже не було куди, бо ж за її версією все дуже секретно та таємно.
От і що робити? Викривати просто з любові до правдорубства, знаючи, що буде зайвий скандал, а інші на тебе ще й образяться та скажуть, що зводиш наклеп на дуже милу людину (людина справді приємна в спілкуванні) та патріота? Чи мовчати, адже начі шкоди нема, а від наслідків може бути?
Гадські ці питання втомлюють.
Апд. Ні, це не Арестович. І взагалі не людина з політики. Була б з політики, питань би не було”.
КІНЕЦЬ ЦИТАТИ.
Більшість мені тоді написала, що треба викривати. Але я вагався. Вибачте, далі вагатись не буду. І я заздалегідь перепрошую, якщо цим викриттям не зроблю краще.
Ця людина – Андрій Васильєв, що називає себе Dorje Batuu , і проживає в США. Він заявляє, що є науковцем, який працював в НАСА, а зараз працює над секретним проектом в космічній галузі.
Забігаючи наперед: ні, не працював. Але давайте викладу по хронології мого знайомства з цією дивною історією.
Є в ФБ така група – Нове військо. В ній Віталій Гайдукевич з колегами обговорювали дизайн нової парадної форми та знаків розрізнення для ЗСУ. Зрештою напрацювання таки були прийняті, але мова не про це.
Був в цій групі я, і був в цій групі Андрій Васильєв. Інколи писав про свою роботу в НАСА на базі у Конектикуті, де базувався 103-й авіаполк Національної гвардії США, також відомий, як Flying Yankees, під командуванням полковника Вескота. Цікаво писав, питань нема. Хоча в деяких моментах здавалося, що якось занадто літературізовано для опису реальних подій – але хтозна, може просто авторська обробка така.
Великий сумнів закрався тоді, коли Андрій опублікував в групі текст, в якому Вескот перед строєм вояків описав, власне, цю групу, та на її прикладі розповів про важливість військової символіки. І сама ситуація виглядала дивно, і стиль викладу американського полковника (а так сталося, що я спілкувався з американськими полковниками авіації) більш нагадував фільми з відеосалонів 90-х чи стереотипи про бравого консерватора-республіканця, ніж живу людину.
Я попросив Андрія показати Вескота – фото чи відео. Андрій спершу казав, що той не любить фотографуватися, потім прислав одне фото – мовляв, крайній лисий дядько зліва і є Вескотт. Я скористався пошуком по фото. Це було фото з візиту Flying Yankees до Австралії у 2013-му році. Але в описі візиту не згадувалася наявність там цього командира, що мало б бути. На спільних фото командир був би по центру, а не по краю, а на плечі “Вескотта” було щось, підозріло подібне на краюшок шеврона старшого пілота.
Поліз на сайт та сторінку самих Flying Yankees в Вебі та на ФБ. Там не згадувався такий офіцер. Псевдонім? Ані командир, ані заступник командира там не були похожі ані на фото “Вескота”, ані на описаний Доржем образ, ані на дядька на наданому ним фото. Ну прям зовсім.
Отже, чуйка мене не підвела – Вескота не існувало. Я запитав у Андрія, що це було. Андрій запевнив мене, що скоро все доведе – і за кілька днів я раптово опинився у нього в бані.
Ну ок.
Наступного разу тема зайшла тоді, коли я спілкувався зі своєю колишньою однокашницею, яка тоді працювала на Плюсах та співпрацювала з Андрієм. Для неї це стало сюрпризом. Вона тегнула Андрія – так я виявився в нього розбаненим, але вся попередня переписка загула, а Андрій потім спростовував сам факт бану. Він, звісно, розповів, що все доведе – але якось не склалось, і знайома явно розібралася та була в значному… здивуванні (якщо вона захоче – сама тут відпишеться).
Ну ок.
Третій раз тема зайшла ще за кілька років, коли Андрій вже випустив пару книжок та роздавав коментарі щодо космосу направо й наліво, і на нього вже почали посилатися мої друзі. На щастя, в мене вже була можливість перевірити в НАСА через компетентного знайомого. Перевірка зайняла кілька місяців. Як виявилося, Андрій ніколи не працював в НАСА. Для знайомого це стало добрим поясненням того, чому у деяких своїх розповідях Андрій робив помилки, досить дивні для людини, хоч якось дотичної до космічної сфери. Так буває, коли ти просто переписуєш новини без жодної експертизи.
(Уважні читачі мого посту про “чи викривати?” могли помітити, що усі люди, які точно знали, про кого мова, так чи інакше професійно пов’язані з космосом або ракетобудуванням)
Більш того, після повідомлення про це НАСА почали власне розслідування, і повідомили Андрієві, що так не можна. Але з брехні виплутатися не так просто – його вже занадто часто запрошували на різні українські заходи, навіть офіційні, та в медіа. Тому він певний час продовжував. Тоді йому прийшло друге китайське – з попередженням про можливий судовий позов. Тут він вняв. І “служба в НАСА” різко змінилася “працею на надсекретному проекті”, а тих, хто ще посилається на НАСА, Андрій обережно виправляє. Бо так можна і з США поїхати.
Зі свого боку, мене та мого приятеля просили не підіймати шкандаль. Я б і не підіймав, але, мені здається, це занадто далеко зайшло. Я сиджу і спостерігаю, як людина набирає соціальний (та й трішки фінансовий) капітал на відвертій брехні, як продає “артефакти полковника Вескотта”, і як мої друзі репостять текст про надання громадянства його племіннику із заувагою “вірю йому, як собі”. Про племінника нічого не знаю і нічого поганого не скажу, але вірити Андрієві, як собі – дуже велика помилка, бо він каже неправду довго, публічно та з великим натхненням. Окремо зауважу, що, незважаючи на чудову українську, людина є росіянином із російськими федеральними каналами в біографії (окей, я готовий повірити, що в Бурятії навчання на факультеті сходознавства не настільки корелює із співпрацею з ГРУ, як в московських університетах, але вибачте, маю право на обережність, з огляду на суму даних).
Вибачте, любі. Не хотів вас засмучувати. Не маю нічого особистого проти Андрія – те, що він робить, коли не бреше, вважаю корисним. Але це корисне на такому хиткому та поганому фундаменті, що ризикує в будь-який момент обвалитися з дуже трагічними наслідками. Краще демонтувати його контрольовано, що я зараз і роблю.
Тепер увага. Що я можу стверджувати напевно.
Андрій Васильєв, що називає себе Доржем Бату, ніколи не працював в НАСА і в космічній галузі загалом, а також не був дотичним до Національної гвардії США. І це логічно, бо навряд би у цій сфері міг би працювати росіянин з дипломом Бурятського державного університету у дисципліні “сходознавство” та довгим досвідом праці на федеральних каналах. Усі відповідні твердження, в тому числі на Вікіпедії, в кінцевому результаті посилаються на його власні слова. Ці слова є неправдою.
Полковник Уескот, Франческа та інші герої його книг – вигадані персонажі. Я поважаю право автора на художній вимисел. Але в усіх тих випадках, коли Андрій посилається на їхнє реальне існування – наприклад, продає “квітку з берета Вескотта”, як він зараз робить – він шахраює. Навіть якщо він ці гроші потім справді перераховує на ЗСУ – певно, не треба так. Кажу як, власне, представник ЗСУ.
Що у мене викликає сумніви.
З огляду на вищезазначене – все інше. Навіть бурят-монгольська національність Андрія, з урахуванням того, що за відкритими джерелами бурят в нього в роду дідусь по мамі, а інші – росіяни.
Що я, втім, НЕ стверджую:
– що Андрій є якимось засланцем. Я цього не знаю.
– що Андрій не є патріотом України. Я цього не знаю.
– що Андрій є поганою людиною у будь-якому іншому аспекті, за виключенням схильності до вигадування собі фальшивих біографій. Я цього не знаю.
– що його племінник не є героєм і не заслуговує на українське громадянство. Я цього не знаю.
В усіх цих випадках benefit of the doubt на його боці.
P.S. Звісно, це наче моє слово проти його слова. Але проблемав тому, що існування Вескотта чи там Франчески неможливо спростувати, але можна довести – якщо вони справді існують. Як і, власне, працю в НАСА – Андрій завжди міг би показати документи, які мали залишитися. Інша проблема в тому, що усьому згаданому вище були ті чи інші свідки, а в його розповідях є очевидні прогалини для усіх, хто справді в темі. Зрештою, ті самі спеціалісти з космічної теми зараз теж читають цей текст.
Більш того: якщо вам цікаво і ви журналіст – можете офіційно звернутися до NASA чи посольства США за коментарем, чи працювала ця людина колись на американській державній службі, як стверджує.
Тож що знав – сказав. Вибачте, якщо комусь цим зробив неприємно.
АПД. Поки писав цей текст, з’ясував одну делікатну подробицю. Андрій казав, що облишив журналістику через “особисті причини”. Ці “особисті причини” – його вигнали із вовчим білетом за те, що він ВИГАДАВ З НУЛЯ інтерв’ю з Навальним для Голосу Америки, де працював. Перевірити елементарно – гугл “«Голос Америки» приносит извинения за опубликование фальшивого интервью с Алексеем Навальным”, переходьте за посиланням, дивіться на автора.
Я вкрай не раджу будь-кому вірити Андрієві на слово.
Видавництво Старого Лева пише
“Друзі, ми до останнього очікували дуже простих і неспростовних доказів правдивості інформації, яку за роки співпраці отримували від Доржа Бату, автора книг “Франческа. Повелителька траєкторій” (2018), “Франческа. Володарка офіцерського жетона” (2019), “Моцарт 2.0” (2020), “Таємниця старого Лами” (2021), “Коко 2.0” (2022).
Причин сумніватися у правдивості його слів, зокрема посаді та роботі, яку він виконує, у нас не було. За плечима у Доржа багаторічний і підтверджений журналістський бекґраунд, робота з провідними медіа країни, зокрема як журналіста при Медіакорпусі ООН новинної служби ТСН “1+1”, публічний блог працівника НАСА, який описує будні команди, інтервʼю з ним на цій позиції. Також ми неодноразово бачили фото і відеовключенння у формі, отримували описи робочого місця та процесів, бачили фото перепустки, виданої НАСА, та ін.
Тож попросивши Доржа Бату підтвердити місце його роботи, а саме “оператор корекцій траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США”, як це зазначено у анотації до книжки його авторства “Франческа. Повелителька територій” та в публічних матеріалах видавництва, ми були впевнені, що отримаємо це підтвердження.
На жаль, прямої відповіді та підтвердження цієї посади від Доржа Бату ми не отримали. Натомість він написав: “На момент виходу книжки я працював у компанії – приватного контрактора НАСА”.
Ми не є слідчими органами, щоб із впевненістю стверджувати, де саме Дорж працював чи працює, а де ні. Але введення нас в оману та відсутність прямих відповідей суперечить нашим цінностям та руйнує основи довіри, на яких ґрунтується наша робота. Це унеможливлює нашу подальшу співпрацю з Доржем Бату.
Книжки авторства Доржа Бату не додруковуватимуться. Книжки “Франческа. Повелителька траєкторій”, “Франческа. Володарка офіцерського жетона”, які вже є в наявності, будуть промарковані, як такі, в яких “Інформація про біографію автора не є достовірною”.
Для нас неймовірно прикра і болісна ця ситуація, адже мова йде про пʼять років співпраці та видання пʼяти книжок. Ми аналізуємо і робимо висновки, як саме убезпечити себе та наших читачів від подібних ситуацій. Зокрема ретельніше перевірятимемо біографії авторів, спираючись не лише на їхній соціальний та репутаційний капітал і доброчесність.
Ми дуже шкодуємо, що стали інструментом введення в оману вас, наших читачів, та загалом аудиторії. Просимо вибачення за це.”
Далі буде?
Наша програма творчої реабілітації дітей, що страждають від війни, запрошує всіх небайдужих людей допомогти майбутньому України. Долучайтеся! ↓
Коли тобі дають безкоштовні інструменти для спілкування, а потім торгують твоїми даними та обмежують свободу слова – створи свій світ. Вільний світ для вільної людини. Амінь